Увага: У тексті порушуються питання сексуального насильства та воєнних злочинів, що можуть викликати дискомфорт у деяких читачів.
Вступ:
Війна в Україні триває вже другий рік, і цивільне населення продовжує зазнавати важких випробувань. Найбільше страждають жінки, які, окрім небезпеки та хаосу бойових дій, стикаються з новими викликами та посиленням гендерного насильства.
Зростаюча криза:
Згідно з даними Amnesty International, з продовженням повномасштабного вторгнення Росії українські жінки все більше опиняються під тиском обов'язків догляду та величезного стресу, особливо ті, хто проживає в зонах бойових дій. Генеральна секретарка Amnesty International Агнєс Калламард підкреслює: «Жінки несуть основний тягар жорстокості війни. В Україні вони стикаються з підвищеним рівнем сексуального та гендерного насильства, небезпечними умовами для здоров'я, а також також часто виключаються з процесу прийняття рішень, що призводить до незадоволення їхніх прав та потреб».
Війна загострює гендерно обумовлене насильство, особливо в регіонах, що безпосередньо постраждали від бойових дій. Розпад системи безпеки та правопорядку, поширена безкарність і стигматизація звернень щодо насильства лише погіршують ситуацію.
Голоси очевидців:
Христина Кіт, українська адвокатка та правозахисниця, розповідає про тяжкість цих злочинів: «Зґвалтування — зазвичай групові, сексуальні тортури, примусове оголення та інші знущання були зафіксовані... Хоча реальні масштаби досі невідомі, їхні наслідки є незаперечними.»
Посланниця ООН Праміла Паттен підкреслює стратегічне використання сексуального насильства російськими військами в Україні. В інтерв’ю агентству Agence France-Presse вона зазначила, що ці дії є «навмисною тактикою для дегуманізації жертв.» За звітами, перші випадки були зафіксовані вже «на третій день після вторгнення,» а вік постраждалих коливається від 4 до 82 років, згідно зі звітом ООН.
Заклик до інклюзивного прийняття рішень:
Зростає нагальна потреба в активній участі жінок у прийнятті рішень на всіх рівнях. У ситуації, коли діти ростуть у атмосфері насильства, а жінки вирушають у небезпечні подорожі в пошуках безпеки, їхні голоси та потреби повинні бути в центрі уваги при формуванні законодавства, політик та практик.
Станом на кінець квітня, в результаті масового відтоку з України виїхало 5,5 мільйона біженців, з яких жінки та діти складають близько 90%. Внутрішньо переміщених осіб наразі налічується 7,7 мільйона, що свідчить про масштаб гуманітарної кризи, яка охопила країну.
Висновок:
Триваючий конфлікт в Україні вимагає глобальної реакції, яка не лише відповідає на нагальні гуманітарні потреби, але й враховує та підтримує особливі виклики, з якими стикаються жінки. У міру того, як міжнародна спільнота бореться з цією кризою, стає все важливішим забезпечити, щоб досвід та голоси жінок не лише були почуті, а й стали невід'ємною частиною шляху до відновлення.
Цитати:
Amnesty International: Ukraine: Women Face Grave Risks in Second Year of Full-Scale Invasion
UN Women: In Ukraine, Activists Support Sexual Violence Survivors
France 24: Rape as a Russian Military Strategy in Ukraine, According to UN
UN Women Report: Rapid Gender Analysis of Ukraine